24 квітня 1648 року (7 травня за новим стилем) після двотижневої облоги військо під проводом гетьмана Богдана Хмельницького взяло польську фортецю Кодак. Цими днями у Дніпропетровську, на місці колишньої фортеці, урочисто відзначили 365-річчя події
Не з порожніми руками
Аби вшанувати пам’ять героїв визвольної боротьби українського народу, до славетних земель Старого Кодаку приїхали козаки з області, Запоріжжя, представники Кубанського, Донського козацтв. Гості з Росії завітали не з порожніми руками - привезли навершя - хрест із півмісяцем, та встановили його на верхівці меморіального обеліска. Виготовили хрест у Тулі. Біля монумента пройшов урочистий мітинг та відслужили молебень за загиблими козаками. Далі були веселі козацькі забави, під час яких кожен бажаючий зміг постріляти, спробувати метнути ножі та міцно потримати у руках шаблю. Провели козаки й веселу сутичку козачої лави.
Нащадкам у спадок
На спекотному сонечку біля Дніпра добряче хотілося пити, проте води можна було набрати лише у річці чи купити у селищному магазині, розташованому за півкілометра.
Шкода, що й обіцяного дніпропетровськими козаками куліша та чаю журналісти не скуштували. Проте всі бажаючі мали змогу ковтнути холодного пива. Працювала під час свята й виставка - продаж виробів народних майстрів - на ній можна було придбати пам’ятні сувеніри: ляльки-мотанки, ручки-путанки. Багато людей просто гуляли валами, милувалися казковими краєвидами, насолоджувались тутешньою природою.
Сьогодні про існування фортеці Старий Кодак нагадують лише порослі травою земляні вали, стародавнє кладовище, меморіальний обеліск. Та природа - найбільше надбання. Якби ж ще на фортеці не смітили та не кидали під ноги порожні пляшки. Бо ж слава цих місць може померкнути, а вона має бути передана у спадок нащадкам.
«Ключ до Запоріжжя»
Назва фортеці Кодак у перекладі з тюркського означає «поселення на горі». Польська твердиня була розташована на скелястому правому березі Дніпра, навпроти колишнього Кодацького порога. Кодак будувався під керівництвом французького інженера Гійома Левассера де Боплана, призначався для перекриття виходу до Чорного моря і перешкоджання втечі селян у Запоріжжя. Недарма фортецю називали «Ключ до Запоріжжя».
