Дніпропетровський козацький Округ
Азово-Чорноморського козацького війська
Українського козацтва
Погода
Мюню сайта
Категории раздела
Всеукраинское Казацкое войско
История казачества
Вера Православная
Полезно знать
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Казачество » История казачества

Задунайська січ.
Задунайська січ.
 
     Задунайська січ існувала з 1775 до 1828 року на території Османської імперії в гірлі річки Дунай.
     Після ліквідації Запорозької Січі непокірні запорожці покинули Російську Імперію і втекли за Дунай, на землі, що знаходилися під пануванням турецького султана Абдул-Гаміда І. Турецький уряд надав запорожцям землі між Південним Бугом і Дунаєм. Там була заснована перша Задунайська січ, відома в історичних джерелах як Усть-Дунайська.За деякими даними, вона була на місті сучасного міста Вилково Одеської області (тобто в нашому краї), за іншими - в околицях с. Караорман.
     В 1785 внаслідок конфлікту з козаками-некрасовцями частина козаків (7 тис. чоловік) переселилась у місцевість Сеймени у Сілістрії. Решта задунайців (близько 8 тис. чоловік) на заклик австрійського імператора Йосипа ІІ оселились на території Банату, де вони несли прикордонну службу на австро-турецькому кордоні. Однак бюрократизм і жорсткий контроль австрійських урядовців змусив їх в 1805 повернутись на турецьку територію у Сеймени. Навесні 1813 козаки перенесли місце розташування Січі у місцевість Катерлез (Катерлезька Січ).
     У 1815 у Верхньому Дунавці була заснована найбільш вдома Задунайська січ - Дунавецька.
     Внутрішній устрій був такий же, як і на Запорізькій Січі. Найвищим органом була військова рада, яка обирала кошову старшину - кошового отамана, військового суддю, писаря, осавула. До кошової старшини належав і товмач-драгоман (перекладач). У військовій раді могли брати участь усі козаки. Козаки займались рибальством, мисливством, скотарством і хліборобством. На Січі існувала січова школа і бібліотека, де зберігалась література духовного та історичного змісту. На З.С. часто біжали селяни і козаки з України, які рятувались від посилення національного і соціального гніту.
     Однак згодом задунайцям все важче було нести службу для султана, який все частіше намагався використати їх для придушення національно-визвольних повстань греків, сербів, румун, болгар та інших народів Балканського півострова. Не бажаючи бути знаряддям в руках Оттаманської Порти, частина козаків вже наприкінці XVIII — початку XIX ст. втекла на Україну, де почали формуватися козацькі полки.
     В травні 1828 під час російсько-турецької війни 1828-29 кошовий Й. Гладкий з невеликою групою козаків (близько 1500 чол.), захопивши військову канцелярію та скарбницю, перейшов під Ізмаїлом на бік російських військ. Після закінчення війни російський уряд сформував з цих козаків Азовське козаче військо.
    Через зраду Й. Гладкого турецький уряд жорстоко розправився з задунайцями. Близько 2 тис. козаків разо наказним гетьманом з І. Баланом було заарештовано і ув'язнено. Козаків, що перебували на Січі, було вбито, а січові укріплення та церкву зруйновано і спалено.
Категория: История казачества | Добавил: Kozak (26.12.2011)
Просмотров: 739 | Теги: казаки, украина, Задунайська січ, казачество, история украины, задунайцы, Запорожцы, запорожье, украинские казаки, история казачества
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Вход
Поиск
Калькулятор
Курс валют
Ссылка на наш сайт
Код:
<script type="text/javascript"
src="//dneprvkv.at.ua/
informer/1-1"></script>
Copyright MyCorp © 2019